Повсякдення людини: колись і тепер

5 травня 2022 р.

Добрий день! Шановні учні, сьогодні пропоную нам  опрацювати тему: 

Повсякдення людини: колись і тепер ( УРОК 32 ст. 15-16)

1.   Сogita! (Поміркуй!)

  Від  яких чинників, на  твою думку, може залежати тривалість людського життя?

3.  Novum! (Вивчаємо нове!)

3.1.  Прочитай навчальний текст 

Історики-антропологи встановили, що  протягом більшої частини історії середня тривалість людського життя була невеликою  — приблизно 30–35 років. Лише із  XVII–XVIII  ст. 

вона почала зростати. На  2021  рік, згідно з  оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я 

(ВООЗ), у  державах Європейського Союзу середня очікувана тривалість життя складала 81  рік, 

в  Україні  — 73  роки.

Тривалість життя залежить насамперед від  стану здоров’я. На  нього впливають звички, спосіб життя, спадковість, харчування, житлові умови. Здоров’я громадян у  певній країні залежить 

від  розвитку господарства та  медицини, відносин між  людьми, рівня забруднення довкілля.

Люди завжди намагалися дбати про  своє здоров’я. Мешканці Русі, наприклад, мали досить поживне харчування, зводили дерев’яні хати, прали одяг, регулярно парилися в  лазні. 

Миття, обтирання, трав’яні чаї, одяг із  льняного чи  конопляного волокна допомагали запобігти тілесним хворобам. Люди тоді вірили й  у  те, що  недуги пов’язані з  підступами злих 

духів. Оберегами від  такого лиха вважали амулети, персні, намиста, натільні хрести, вишиванки. Також на  цей  випадок у  господі зберігали освячені чи  заговорені цілителями віночки 

трав, святу воду, олію (миро). Сподівалися на  цілющу силу відварів і  настоянок, замовлянь 

і  молитов. Досвід їхнього застосування волхви, відьми, мольфари передавали від  покоління 

до  покоління. Можливість консультуватися з  лікарями й  купувати аптечні препарати сільське 

населення здобуло тільки в  ХІХ  ст.

Першим з  відомих нам  українських дипломованих лікарів є  Юрій Котермак-Дрогобич. 

Упродовж чотирьох років він  вивчав медицину в  університеті італійського міста Болонья. 

Був  професором медицини Ягеллонського університету в  Кракові (Польща), здобув посаду 

королівського лікаря.

Серйозну загрозу людському здоров’ю та  життю до  ХІХ  ст. становили епідемії інфекційних хвороб. Вони виникали з  періодичністю 8–15 років. У  низці міст навіть запровадили посаду «морового бургомістра». На  час  епідемії цей  посадовець отримував надзвичайні 

повноваження. Записи одного з  «морових бургомістрів»  — львівського аптекаря Яна  Алембека  — дозволяють зрозуміти, як  боролися з  епідеміями кілька століть тому. За  його свідченням, 1623  року у  Львові почалася епідемія чуми. Як  ліки містянам пропонували розчинений 

у  молоці бурштин, оцтову настоянку з  волоських горіхів, угорське вино. Ця  епідемія забрала 

20  тис. життів. 

Успіхам у  боротьбі з  недугами сприяли наукові відкриття. Дослідники дізналися, що  збудниками епідемічних хвороб є мікроорганізми (мікроби), а їхніми носіями — гризуни та комахи. 

Ці  відкриття допомогли обрати методи боротьби з  епідеміями  — дезінфекцію (знезаражування) та  щеплення (вакцинацію). Учення про  запобігання інфекційним хворобам розробив французький хімік і  мікробіолог Луї  Пастер. Правила отримання вакцин у  лабораторних умовах, 

які  він виробив наприкінці ХІХ  ст., застосовують дотепер. Прізвище цього науковця широко 

відоме й  завдяки тому, що  він  створив харчову технологію пастеризації.

3.2. Дай  відповіді на  запитання, скориставшись навчальним текстом з  попереднього  

завдання.

Як  упродовж історії змінилася середня тривалість людського життя?

Як  ти розумієш поняття «епідемія»? За  допомогою яких заходів люди долають епідемії 

інфекційних хвороб?

Яку  роль, на  твою думку, відіграє медицина в  збереженні здоров’я людини?

Домашнє завдання: вправа 3.2 ст. 16

До побачення!