Українські землі у складі Польщі

  14 березня 2022 р.

Добрий день! Шановні учні, сьогодні пропоную нам  опрацювати тему: 

Українські землі у складі Польщі

1.Прочитайте  параграф § 28

2. Перегляньте відео:

Українські землі у складі Польщі (1921 - 1939) | ЗНО ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

3.Основні дати: 1921—1925 рр. — діяльність українського Таємного університету у Львові; 14 березня 1923 р. — рішення Ради послів країн Антанти про входження Східної Галичини до складу Польщі; 31 липня 1924 р. — прийняття закону, за яким польська мова проголошувалася державною та заборонялося вживання української мови в державних установах; 1935—1938 рр. — спроба польсько-українсько то порозуміння, курс на «нормалізацію».

4.Політика польських правлячих кіл щодо українських земель

Після поразки визвольних змагань до складу  Польщі відійшли Східна Галичина, Західна Волинь. 

Польський уряд, маючи стратегічну мету — повне ополячення загарбаних українських земель, залежно від внутрішніх та зовнішніх обставин коригував свій курс. У 1919—1939 рр. чітко вирізняються три періоди політики польських правлячих кіл щодо українських земель.

У 1919—1923 рр. польське керівництво намагалося в очах світової громадськості довести свої права на українській землі, а також те, що Польща нібито забезпечує всі права національних меншин.Польська конституція 1921 р. гарантувала права українців на рідну мову на побутовому рівні та в навчанні в початкових школах. Крім цього, закон від 26 березня 1922 р. надав самоврядування Східній Галичині.

У 1923—1926 рр. польські правлячі кола наполегливо проводили політику, спрямовану на асиміляцію поневолених народів. Для здійснення цієї мети уряд Польщі поділив країну на дві господарські території: Польща «А», до якої входили корінні польські землі, і Польща «Б», що складалася переважно із західноукраїнських і білоруських земель. Стосовно різних частин відповідно проводилась і різна політика. Щодо Польщі «Б» застосовувалася політика штучного стримування соціально-економічного розвитку та повного скасування поступок національним меншинам. 31 липня 1924 р. був прийнятий закон, за яким польська мова проголошувалася державною. Почалося закриття українських шкіл. 

Третій період (1926—1937 рр.) пов’язаний з установленням режиму «санації» на чолі з Ю. Пілсудським. Нова політика передбачала деякі поступки й компроміси у відносинах із національними меншинами, зокрема з українцями. Суть нового курсу полягала в державній асиміляції національних меншин (зробити їх патріотами Польської держави, складовою польської політичної нації) і відмові від національної асиміляції. Важливим елементом нової моделі національної політики стала спроба перетворення Волині на «колиску польсько-українського порозуміння». 

У 1935 р. найбільша українська партія УНДО взяла курс на «нормалізацію» польсько-українських відносин.Будь-який прояв українського національного життя трактувався як нелояльність до держави, як прояв сепаратизму. До того ж на виступи радикальних українських елементів польська сторона здійснила масову акцію пацифікації.

• Цікаво знати

Акція пацифікації (умиротворення) — репресивні акції польського уряду проти українського населення в Східній Галичині, що відбувалася 20 вересня — 30 листопада 1930 р. та супроводжувалися погромами, побиттям, руйнуванням українських установ. Під час таких акцій застосовувався принцип колективної відповідальності українців, які в очах поляків виглядали як неблагонадійні.

Проте починаючи з 1937 р. польські правлячі кола знову змінили курс.  Перед  загрозою  Другої  світової  війни  вони  боялися,  що  «українське  питання»  стане  розмінною  картою  у  великій  грі. Були  повністю  відкинуті будь-які поступки, прокотилася нова хвиля репресій.  У  1937—1939  рр.  була  проведена  акція «ревіндикації» — навернення православних українців,  білорусів  на  католицький  обряд. 

Домашнє задання: Опрацювати § 28 законспектувати основні дати і події

 До побачення!