Міжнародні відносини 50-60-х рр ХХ ст.

 24 березня 2022 р.

Добрий день! Шановні учні, сьогодні пропоную нам  опрацювати тему: 

Міжнародні відносини 50-60-х рр ХХ ст.

1.Прочитайте  параграф § 19 п 1-5

2. Перегляньте відео:

Холодна війна | Пишемо історію

Карибська криза 1962 р.

Берлинский кризис 1961, Конфликты

3.  Виникнення й розгортання «холодної війни». Міжнародні кризи і конфлікти у 40-80-х рр. XX ст.

Після закінчення Другої світової війни зміцнилися позиції у світі країн-переможниць, особливо СРСР і США. Почалася боротьба двох курсів — радянського і західного — з питань повоєнного облаштування світу.

Міжнародні кризи і конфлікти у 40-80-х рр.:

- конфлікт у Кореї (1950—1953 рр.

- конфлікт на Близько­му  Сході

- конфлікт на півострові Індостан   між  Індією  та  Пакистаном

- колоніальні війни (Франція в Індокитаї та Алжирі, Нідерланди в Індонезії, Велика Бри­танія  в  Малайзії)

4. Послаблення міжнародної напруженості

У 1954 р. в Женеві була підписана домовленість про припинення війни в  Індокитаї. СРСР скоротив збройні сили.У  1955  р.  СРСР  оголосив  про  припинення  стану  війни  з  Німеччи­ною,  а  в  1956  р.  —  із  Японією.

5. Рух неприєднання

У вересні 1961 р. в Белграді від­булася конференція глав 25 урядів, яка поклала початок Руху неприєднан­ня. Учасники Руху, більшість із яких вважали, що США та СРСР несуть рівну відповідальність за міжнародну напруженість і гонку озброєнь, про­голосили  неприєднання  до  військово­політичних  блоків,  підтримали  бо­ротьбу народів проти колоніалізму, за незалежність, ліквідацію економіч­ної  нерівності  у  світі  та  мирне  співіснування.

6. Посилення конфронтацій 

У  1955  р.  ФРН  було  включено  до  НАТО.  Це  викликало відповідну  реакцію  СРСР.  14  травня 1955  р.  СРСР  та  його  союзники  під­писали  Варшавський договір  і  тим  самим  остаточно  оформили  створення військово­політичної  організації  на  сході  Європи (ОВД).

Гонка  озброєнь  не  припинилася,  а  навпаки,  посилилася. 

Тим  часом  Захід  перейшов  від  політики  «стримування  комунізму» до  його  «відкидання».  У  1953  р.  спецслужби  США  та  Великої  Британії здійснили переворот в Ірані, а в 1954 р. — у Гватемалі, щоб усунути від влади  прорадянські  сили.

Зрештою  потепління  у  відносинах  переросло  в  гострі  міжнародні кризи:  1956  р.  —  на  Близькому  Сході  та  в  Угорщині,  1957  р.  —  у  Си­рії,  1958  р.  —  у  Лівані,  на  Тайвані,  1961  р.  —  Друга  берлінська  криза, 1962  р.  —  Карибська  криза.

7. Друга берлінська і Карибська криза

Із 1958 р. М. Хрущов домагався зміни статусу міста, погрожуючи односторонніми діями. У трав­ні 1960 р. в Парижі було скликано конференцію представників США, СРСР, Великої  Британії  і  Франції  на  вищому  рівні.  Напередодні  цієї  події  ра­дянські засоби протиповітряної оборони збили над  Уралом  американський  розвідувальний літак  У­2.  На  конференції  М.  Хрущов  ульти­мативно  зажадав  припинити  такі  польоти  над територією СРСР. Президент США Д. Ейзенха­уер  відхилив  цю  вимогу. 19  серпня  1961  р.  вздовж  усього  кордо­ну Західного Берліна було збудовано загорожу, а  потім  стіну,  яка  стала  символом  «холодної війни». Спалах­нула  Друга берлінська криза.

У  1959  р.  СРСР  визнав  уряд  Ф.  Кастро, який  прийшов  до  влади  на  Кубі,  поваливши  диктатуру  генерала  Ф.  Ба­тісти. Побоюючись прямої агресії з боку США на Кубу, остання домовилася із СРСР про розміщення на острові балістичних ракет із ядер­

ними  боєголовками,  які  мали  стати  гарантом  миру  в  регіоні.  Це  призве­ло  до  кризи  в  радянсько­американських  відносинах,  що  отримала  назву Карибська криза.

Домашнє задання: Опрацювати § 19 п.1-5, виписати головні дати та події

До побачення!