Становлення абсолютної монархії у Франції

11 грудня 2021 р.

Добрий день! Шановні учні, сьогодні пропоную нам  опрацювати тему: 

Становлення абсолютної монархії  у Франції

Основні дати та події: 1562—1598 рр. — гугенотські (релігійні), або громадянські війни у Франції; 24 серпня 1572 р. — Варфоломіївська ніч; 1598 р. — видання Нантського едикту.

1.Прочитайте параграф 12

2. Перегляньте відео

Франциск І

Про багаторічну кровопролитну війну між католиками і протестантами, Одна історія

1. Зміни в суспільстві.

Уже за Людовіка XI централізована держава у Франції набула рис абсолютної монархії. Опорою короля були дворяни. Франціск І уже сам видавав закони, для затвердження яких йому досить було написати: «Така наша воля». Король продавав посади заможним людям, таким чином поповнюючи свою скарбницю. Придбавши урядову посаду або маєтки, можна було стати дворянином. Король збільшував податки з населення, а кошти витрачав на власний розсуд, нікому не звітуючи. Дворяни на службі в короля отримували величезні гроші та звільнялися від податків. Найзаможнішою та найвпливовішою була титулована знать: принци й герцоги, які мали перевагу в королівській раді, обіймали найвищі посади й командували армією. У розпорядженні короля була велика армія, яка, за словами сучасника, була «заведена не стільки для захисту королівства, скільки для утримання дворянства».

— Що свідчило про формування у Франції абсолютної монархії?

2. Поширення Реформації. Релігійні війни.

Громадянська війна — це найбільш гостра, збройна форма боротьби за державну владу між соціальними групами всередині держави.

* Супроводжується демонстрацією карти.

У другій половині XVI ст. Франція була втягнута в громадянські війни, які були пов’язані з реформаційними рухами, тому ще дістали назву релігійних.

Останні французькі королі з династії Валуа виявили себе як безхарактерні правителі, тому країною майже 30 років правила їхня мати Катерина Медичі, яка після безглуздої смерті свого чоловіка Генріха II на рицарському турнірі прибрала владу до своїх рук. Її сини — королі Франції — Франціск II, Карл IX і Генріх III — не мали жодного впливу в державі, за них усе вирішувала їхня мати. У державі розпочинаються міжусобні війни. У 1559 р., після закінчення війни з Італією, король розпустив армію, і багато офіцерів і воїнів залишилися без роботи. Особливі відносини склалися в монархів із католицькою церквою. Король, з узгодженням із Папою Римським, призначав єпископів, а церковні прибутки ділилися між королем і Папою. Отже, на відміну від Німеччини, становище тут було іншим: не всі прибутки церкви потрапляли до Риму.

Коли у Францію через кілька років після виступу М. Лютера проникла лютеранська віра, королівська влада терпляче ставилася до неї. Але згодом протестантів почали переслідувати. У середині XVI ст. на півдні Франції з’явилося багато прихильників кальвінізму. Кальвіністів у Франції називали гуґенотами (від швейцарського слова, що означало «товариші, які дали спільну клятву»). Вождями гуґенотів були близькі родичі короля — принц Конде, адмірал де Коліньї та Антуан Бурбон, а на чолі католиків стояв знатний рід герцогів Гізів. Держава розділилася на два табори.

3. Генріх IV.

Генріх IV був розумним і далекоглядним королем, тому, посівши престол, розпочав своє правління з примирення католиків і гуґенотів. Було підписано Нантський едикт, за яким католицизм визнано державною релігією. Гуґенотам дозволялося сповідувати свою віру всюди, крім Парижа. Вони могли обіймати будь-які посади в державі нарівні з католиками, а на підтвердження едикту їм передавалося майже 200 фортець.

Генріх IV закінчив війну з Іспанією, яка визнала колишні кордони Франції. Він обмежив свавілля відкупників через Сюллі, призначеного першим міністром. Були зменшені державні податки. Становище селян дещо покращилося. У народній пам’яті Генріх IV залишався «добрим королем», адже він обіцяв, що в кожному селянському горщику щонеділі буде варитися курка. За Генріха IV було відкрито багато нових мануфактур. Він також підтримав створення морських компаній. Але в 1610 р., коли король їхав у кареті вузькою вулицею, його, як і Генріха III, убив кинджалом католицький фанатик.

 Гарного дня!!!