Розвиток культури за доби Директорії УНР

 12 січня 2021 р.

Добрий день! Шановні десятикласники, сьогодні пропоную нам  опрацювати тему:

Розвиток культури за доби Директорії УНР

1.Прочитайте параграф 18 пункт 4-5. 

Культурний процес за часів Директорії.

2. Робота з документом

В. Винниченко про розпорядження Директорії щодо зміни вивісок

Не знаючи інших способів боротьби з небажаними явищами, отаманщина й у всіх сферах своєї «політичної» діяльності дбала тільки про те, щоб було змінено вивіски... Не розуміла отаманщина й того, що таким примітивізмом політики й методів вона давала в руки ворогам українства право нищити потім не тільки вивіску, а саму думку нації... Вона не бачила навіть того, що самі обивателі українці, з усім їхнім найщирішим бажанням мати українську владу, стогнали і корчились від цього безглуздого режиму.

Дайте письмові відповіді на запитання : 

1) Яку оцінку дав В. Винниченко розпорядженню Директорії про зміну вивісок?

2) На яких негативних наслідках цього акту він наголошував?

3) Що було характерним для культурного процесу за доби Директорії УНР?

Цікаво знати:

Прихильність окремих діячів УНР до насильницької українізації, неприхована відраза до культурної спадщини минулого не збільшували кількість прибічників нової влади. Деякі з особливо ревних «революціонерів» пропонували ліквідувати «буржуазні» гетьманські заклади, зокрема й Академію наук. Так, було ліквідовано Державний симфонічний оркестр, а в той самий час створено Українську республіканську капелу. Крім того, уже першими законами Директорії значна частина інтелектуальної еліти виключалася з державотворчого процесу. 

Міністром освіти в уряді В. Чеховича став І. Огієнко — відомий церковний діяч, науковець, який багато зробив для становлення національної освіти, утвердження державного статусу української мови. Відомий політик (один із засновників Революційної української партії), історик мистецтва Д. Антонович (син видатного історика й археолога В. Антоновича) очолив Міністерство мистецтв.

Становище православної церкви за часів Директорії УНР

Цікаво знати:

Визнання патріархом Тихоном автономного статусу українського православ’я мало що змінило: проросійськи налаштовані священики жорстоко протидіяли будь-яким спробам відокремлення Української церкви від РПЦ. В. Винниченко, рішуче виступали проти участі церкви в процесі державотворення. Голова Директорії навіть пропонував ліквідувати Міністерство віросповідань і передати його функції одному з підрозділів Міністерства освіти.

Проте опоненти Винниченка — С. Петлюра, О. Андрієвський, В. Чехівський, С. Шелухін — перебрали ініціативу до своїх рук. Тимчасовим комісаром Міністерства віросповідань було призначено колишнього міністра культів гетьманського уряду О. Лотоцького.

У січні 1919 р. Міністерство віросповідань було перейменовано на Міністерство культів. Міністр культів І. Липа не лише послідовно впроваджував українізацію свого відомства, а й вимагав цього від церковників, зобов’язуючи їх вести діловодство, листування, метрикацію, а також видавати єпархіальні друковані органи державною мовою.

У часи Директорії церква одержувала матеріальну підтримку, як це було й у гетьманській державі.

Те, що не вдалося зробити священикам — прихильникам автокефалії, — волевим рішенням здійснив уряд. 1 січня 1919 р. Рада Народних Міністрів УНР ухвалила закон «Про Верховну Владу в Українській Автокефальній Православній Миротворчій Церкві».

Проголошуючи автокефалію УПЦ, її незалежність від Московської патріархії, автори закону зазначали, що верховна церковна влада в Україні має належати Всеукраїнському церковному Собору. Але, без рішення Вселенського (Константинопольського) патріарха, УПЦ не змогла реально набути статусу автокефальної.

Дайте письмові відповіді на запитання :

4) Якими були особливості становища православної церкви за часів Директорії УНР

До побачення!)))